Сьогодні ми звикли покладати турботу про комфортний мікроклімат в домівках, офісах та автомобілях на зручні в користуванні, безвідмовні кондиціонери. Вони слухняно підтримують бажану температуру в повітрі, а вмикати та налаштовувати сучасні спліт-системи можна навіть через мобільний додаток на телефоні. Страшно уявити, наскільки складно було створити бажану прохолоду у розпал літньої спеки людям, які жили за декілька сторіч до нас.
Стратегія I. Архітектура проти спеки
Про перший прототип сучасного кондиціонеру людство дізналося ще в далекому 1902 році, коли інженер Вілліс Керрієр запропонував конструкцію холодильної машини, що виявилася надзвичайно ефективною для контролю рівня вологості у типографії. А уже після закінчення Другої світової війни кондиціонери почали застосувати для охолодження побутових приміщень. Проте, до середини XX сторіччя людство встигло винайти чимало оригінальних та ефективних способів долати виснажливу спеку.
Звичайно, найбільш ефективним методом, що дозволяє боротися зі спекою, можна вважати особливі архітектурні прийоми, які, по-перше, створювали систему протягів, а, по-друге, перерозподіляли потоки повітря. Зокрема надзвичайно високі стелі, що характерні і для виробничих цехів, і для типових американських офісів, збудованих у першій половині минулого сторіччя, дозволяли гарячому, нагрітому за день повітрю, піднятися вгору, тоді як більш прохолодна повітряна маса трималася ближче до підлоги.
Стратегія II. Вода і лід
На початку минулого сторіччя у Сполучених Штатах найбільш доступним засобом для охолодження вважали лід. Його, як і сьогодні, додавали у напої. Звичайно, за відсутності холодильників, лід доводилось заготовляти ще з зими, коли водоймища замерзали. Неможливо навіть уявити, наскільки складно було у ті часи зберігати його впродовж цілого літа.
Втім, чому лише тільки Америка? Заможна родина, що мешкала у сільській місцевості на території сучасної України, також майже обов’язково мала у своєму розпорядженні «льодник» – спеціальний, досить глибокий погріб, де, на заготовленому з зими льоду, зберігали квас, молочні та деякі м’ясні продукти.
Не менш поширеним було охолодження повітря за рахунок зволоження – тіла, одягу або повітря. Саме з цією метою у спеку частіше поливали вулиці, зволожували одяг та розвішували у приміщенні, занурені у воду та відтиснуті, простирадла. Зрештою, саме з метою створення приємного прохолодного мікроклімату, облаштовували внутрішні дворики або спеціальні приміщення, в яких був встановлений невеличкий фонтан. Ну, а кому власний фонтан був не по кишені, той міг охолодитися під струменями води з вуличного брандспойта – така собі, цілком європейська боротьба проти спеки!
Стратегія III. Віяла та білий колір – не лише задля елегантності!
Просторий довгий одяг з натуральних волокон (бавовна, тонка вовна та натуральний шовк) – перевірений метод захистити тіло від спеки, що і досі практикують у деяких країнах. Таке вбрання не лише відповідає релігійній традиції, воно:
- чудово поглинає вологу тіла;
- пропускає до тіла повітря;
- відбиває більшу частину сонячного випромінювання.
Ну а для того, щоб забезпечити охолодження тіла за рахунок руху повітря, відмінно підходить вентилятор. А якщо електрику ще не винайшли і вона доступна вам лише у вигляді блискавки у грозову ніч? Все правильно, беремо двох рабів з опахалами. Потрібен мобільний, більш демократичний варіант? До ваших послуг – елегантне та вишукане віяло: просто та ефективно!